Як замінити піхотинця роботом: досвід України у війні наземних дронів

У сучасній війні дрони стали інструментом виживання та перевагою на полі бою. І якщо повітряні дрони вже є звичним явищем на фронті, то наземні поки що менш помітні, але не менш важливі. Вони рятують життя там, де піхота ризикує найбільше: підвозять боєкомплект, евакуюють поранених та йдуть попереду штурмів.

Держава планує поставити мільйони безпілотників, і частина з них (хоч і дуже маленька) саме наземні дрони – 15 000 одиниць. Фонди також націлені на збільшення закупівлі НРК, адже їх все частіше замовляють підрозділи ЗСУ, а наземні дрони від українських винахідників створюють нові моделі під потреби фронту.

Тому час дізнатися про них більше. Якими бувають українські наземні дрони та чого досягли наземні роботизовані комплекси (НРК)? Скільки вони коштують? Як їх отримати для підрозділу? У статті – все, що потрібно знати.

Коротко головне про Наземні дрони в ЗСУ

• 🛡️ Роль: НРК рятують життя, виконуючи "брудну, нудну та небезпечну" роботу: логістика, евакуація, мінування та штурмові операції.

• 📈 Держзамовлення: Планується постачання до 15 000 наземних безпілотників.

• ⚙️ Класифікація: За способом руху поділяються на гусеничні (для важких вантажів та бездоріжжя), колісні (для швидкості та логістики) та ногаті (для міської забудови).

• 🧠 Технології: Переважає дистанційне керування, але зростає використання автономних систем без GPS, стійких до РЕБ.

• 💰 Вартість: Прості наземні дрони-камікадзе коштують від 20 000 грн. Бойові платформи – до 3 000 000 грн.

Що таке наземний дрон?

Наземний дрон, або наземний роботизований комплекс (НРК), – це роботизована платформа, призначена для руху по землі без людського екіпажу на борту. Іншими словами, це наземний варіант повітряних апаратів, які ми звикли називати дронами. Такі платформи оснащені сенсорами та камерами для взаємодії з середовищем і використовуються там, де людська присутність небезпечна чи менш ефективна.

Типи керування НРК

Наземні дрони мають декілька варіантів керування:

• Дистанційне керування: Оператор контролює дрон у реальному часі через радіо- чи оптоволоконний канал, використовуючи камери та джойстики для навігації. Часто в парі з наземними дронами використовують FPV-дрони, щоб забезпечити кращий огляд з повітря. Такі безпілотники найбільш ефективні на коротких відстанях або коли потрібен контроль за точністю руху.

• Автономне керування: Дрон рухається самостійно за попередньо заданим маршрутом, який задається за допомогою GPS-координат або шляхових точок на карті. Для навігації та орієнтації в просторі автономні дрони використовують GPS-модулі (але не обов’язково), інерціальні навігаційні системи (IMU) та датчики відстані для виявлення перешкод. Такі дрони складніше збити з координат, особливо якщо вони працюють без GPS – їх неможливо “заглушити” РЕБ, оскільки вони не використовують радіосигнал.

• Автономне керування з використанням ШІ: Це найпросунутіший режим, коли дрон не просто йде за маршрутом, а "розуміє," що відбувається навколо. Якщо оператор втратить зв’язок, такі дрони можуть самостійно продовжувати завдання: вибирати оптимальний маршрут у реальному часі, розпізнавати людей, техніку, ворожі об’єкти, та ухвалювати рішення. Проте такі розробки поки не використовуються в Україні масово.

Типи руху наземних дронів

Спосіб руху – це один із головних параметрів наземного дрона, від якого залежить прохідність, швидкість, енергоспоживання та стійкість до складного рельєфу.

• Гусеничні дрони: Пересуваються як танки. Завдяки великій площі опори вони впевнено проходять через болото, руїни, сніг, пересічену місцевість. Такі платформи ідеальні для перевезення важких вантажів. Мінус – невисока швидкість (зазвичай до 20 км/год) і високе споживання енергії.

• Колісні дрони: Швидші, легші й простіші в обслуговуванні. Колеса (зазвичай 4 або 6) дозволяють цим дронам рухатися зі швидкістю до 50 км/год по дорогах та рівнинних ділянках. Вони споживають менше енергії та підходять для логістики чи розвідки. Але на складному рельєфі значно поступаються гусеничним.

• Ногаті дрони (на "ногах"): Мають кінцівки, що імітують рух тварин. Вони здатні пересуватися сходами, переступати через перешкоди та зберігати рівновагу на нестабільному покритті. Вони мають максимальну гнучкість у міській забудові, і наприклад, використовувались 28-ю ОМБр під час боїв за Торецьк. Проте такі робо-тварини менш стійкі в посадках і полях, споживають багато енергії, мають високу вартість, меншу вантажопідйомність та легше знищуються. 

У військових умовах, особливо в Україні, де часті дощі швидко перетворюють землю в болото, гусеничні моделі домінують через більшу прохідність, але легкі колісні моделі також часто використовуються для логістики та розвідки. Загалом вибір шасі безпосередньо впливає на те, де і як дрон може бути використаний. 

Перш ніж говорити про конкретні приклади використання наземних дронів в Україні, варто згадати, з чого починалася їх розробка.

Історія наземних дронів

Історія НРК бере початок ще на початку ХХ століття. Одним із перших прикладів була французька “наземна торпеда” Torpille Terrestre, яка так і не отримала масового застосування у Першу Світову через невисоку ефективність.

Більш успішною була німецька гусенична платформа Goliath, винайдена під час Другої Світової. Це був дистанційно керований мініатюрний танк, який мав перевозити вибухівку до ворожих позицій. Радянський Союз також експериментував із радіокерованими танками ТТ-26. Ідея автоматизованого бойового пристрою здавалася перспективною, проте технічні обмеження того часу не дозволяли масово застосовувати ці машини.

Німецький солдат відправляє Goliath на завдання. Джерело.

У післявоєнний період розробки НРК були досить обмеженими, і лише у XXI ст. розвиток наземних дронів активізувався з новою силою. Поява сенсорів, систем позиціювання, компактних акумуляторів (а пізніше ШІ) дала наземним дронам друге життя. У США на початку 2000-х з'явились перші серійні моделі тактичних роботів, таких як гусеничні платформи iRobot PackBot та Foster-Miller TALON. Вони використовувалися для розвідки, розмінування та підтримки піхоти, зокрема в Іраку та Афганістані.

Пізніше з’явилися складніші бойові варіанти, наприклад американський MAARS (Modular Advanced Armed Robotic System), що вже міг вести вогонь. Часто НРК створювалися на рівні прототипів або для дуже обмеженого використання. Наприклад, франко-німецький робот NERVA або естонський THeMIS почали лімітовано постачатися в армії країн НАТО лише після 2020 року.

MAARS (Modular Advanced Armed Robotic System). Джерело

Напад Росії у 2022 році став поштовхом для розвитку НРК у всьому світі та найбільше – в Україні.

Досягнення та виклики: українські наземні дрони

Високий попит на техніку, яка може замінити піхоту в конкретних задачах та зберегти життя, став логічною відповіддю на активні бойові дії та поштовхом для виробників. Українські наземні дрони тут мають перевагу – випробування виробів у справжніх бойових умовах та швидкий результат тестування.

На четвертий рік війни Україна має десятки моделей НРК в реєстрі та стільки ж в процесі кодифікування, розробки та випробувань. Серед найбільших гравців — Roboneers (дрон «Ironclad»), TENCORE (дрон «TerMIT»), Роботизовані Комплекси (дрон «Мураха»), а також нові розробки від кластеру Brave1.

Проте у виробництві військової техніки не без складнощів: уже стандартні проблеми з постачанням компонентів, зарегульованість сфери і водночас відсутність чітких нормативів для НРК. Лише у липні 2024 року Міноборони офіційно затвердило стандарти для наземних дронів, що дало змогу виробникам отримати кодифікацію виробів та поставити їх на озброєння армії.

Наземні дрони поки що значно менш поширені (у 2024 їх закупили у 600 разів менше, ніж повітряних) не лише через меншу до них увагу, але й складнішу технологію виробництва. До всіх викликів, які є спільними з повітряними дронами, додаються ще й проблеми з рельєфом, загрозою зверху (від тих же дронів-камікадзе), а також потреба в точніших сенсорах та потужнішому приводі.

Утім саме те, що Україна має унікальну можливість тестувати наземні дрони в реальному бою, робить її одним із лідерів у цій сфері. На додаток, у липні 2025 Україна запустила програму Test in Ukraine на базі Brave1, яка дозволяє іноземним виробникам тестувати їх оборонні технології на нашому фронті та обмінюватись досвідом.

Нагальність потреби спонукає швидкий прогрес: якщо раніше наземні дрони розглядали як допоміжний засіб, то сьогодні вони перетворюються на повноцінного гравця, а українська армія створює перший у світі батальйон НРК. 

Тож як саме наземні дрони в ЗСУ використовуються під час війни?

Застосування наземних дронів в ЗСУ та Силах Оборони

Одна з головних переваг сучасних наземних дронів – модульність. Базову платформу легко адаптувати під різні задачі, часто просто в польових умовах. Завдяки цьому маємо широкий спектр безпілотників за функціоналом:

Розвідувальні НРК

Такі дрони збирають інформацію про ворога або місцевість за допомогою камер, тепловізорів і сенсорів. Дані передаються в реальному часі на командний пункт. Ці системи застосовують для патрулювання, спостереження за периметром або виявлення руху, що зменшує ризик для особового складу.

Наприклад, 30 робо-собак від британської компанії Robot Alliance використовувались на Донеччині у 2024 році для розвідки в будівлях, траншеях чи густих посадках, де повітряні дрони чи колісні НРК не такі ефективні.

Розвідники також можуть мати легке озброєння або доставляти вибухові заряди. Так, ГУР повідомили про знищення сотень окупантів на Торецькому та Покровському напрямках завдяки НРК, які непомітно виконали низку “вибухових доставок” на позиції ворога.

Логістичні НРК

Логістичні наземні дрони для ЗСУ призначені для доставки боєприпасів, обладнання чи провізії на передову. Вони є особливо важливими для останніх кілометрів до “нуля”, де за кожним метром спостерігає противник. Крім того що вони зменшують ризик для людей, такі дрони менш помітні для засобів розвідки.

Наприклад, дрон «Volya-E» активно використовують у 93-й бригаді Холодний Яр для доставки вантажів і евакуації. Цей дрон перевозить до 150 кг на відстань до 3 км, завдяки чому вдалося доставити тонни спорядження без ризику для людей. 

Евакуаційні НРК

Ці платформи розроблені для вивезення поранених або евакуації техніки з-під вогню. Оснащуються платформами для нош або фіксації вантажу. Наприклад, нещодавно 13-ій бригаді НГУ Хартія вдалося забрати пораненого на НРК «Тарган» за 12 км від групи евакуації. 

Раніше військові 92-ї бригади та 154-ї бригади разом з інженерами з «Буревію» та ГО «Інженерний корпус» також провели евакуаційну місію: НРК «Ardal» пройшов понад 17 км під ворожими обстрілами, щоб забрати трьох важкопоранених із Куп’янського напрямку, яких не могли евакуювати вручну протягом 32 днів. 

Бойові НРК

Бойові дрони використовуються для проведення атак, захисту позицій та патрулювання. Умовно цей тип НРК можна поділити на кілька підкатегорій:

Камікадзе

Наземні дрони-камікадзе - це НРК одноразового застосування, які вибухають при зіткненні з ціллю. Несуть заряд масою до кількох сотень кілограмів та використовуються для ураження техніки або укріплень. Так, дрон-камікадзе «Ratel S» підірвав міст у селі Іванівське на Донеччині, поки оператор перебував у безпечному місці. 

Такі камікадзе також використовувались бійцями Третьої Штурмової разом з FPV-дронами під час штурму позицій на Харківщині, які двічі до того не піддавалися суміжним підрозділам. Коли до зруйнованого бліндажа вже наближався черговий робот, російські військові капітулювали, щоб уникнути підриву. Далі FPV-дрони “провели” росіян до рубежів 3 ОШБР, де їх взяли в полон — це перший відомий випадок без участі піхоти. 

Озброєні

Платформи з кулеметами, гранатометами або ПТРК, які здатні підтримувати піхоту в штурмах. У бойових умовах застосовуються моделі типу «Ironclad» з АГС-17, «Лють» з кулеметом калібру 7,62, чи американські «SWORDS».

За допомогою чотирьох НРК «Лють» військові провели штурм і звільнили село, при цьому не втративши жодного людського життя, а лише три дрони. 

Мінувальники

Такі дрони дистанційно встановлюють міни на маршруті або в тилу ворога. Наприклад, дрон «VEPR» може доставляти до 20 мін на відстань до 2 км. А бійцям 46-ї бригади вдалось закласти 24 міни за 2 години завдяки НРК «Пластун», що було б неможливо зробити саперам під постійними атаками FPV противника.

Розміновувачі

Такі платформи мають сенсори для виявлення та знешкодження мін, або просто посилений захист корпусу. Вже зараз вони лімітовано використовуються військовими для наступу та розмінування звільнених територій.

Серед прикладів керований комплекс наземного роботизованого очищення (КНРО) «Змій», який може розміновувати 0,5-1,5 га за зміну (3 години) та витримує підрив на протитанкових мінах. Крім того, ДСНС Київщини вже використовує роботизований комплекс «Elektroland» для безпечного розмінування територій.

Як купити наземні дрони для армії

Багато виробників, наприклад Burevii та Багі Мангуст, продають наземні дрони напряму військовим або волонтерам. Тож якщо підрозділ може зібрати необхідну суму донатами, він може купити наземні дрони самостійно.

Зазвичай так купують легкі логістичні дрони чи дешевші моделі камікадзе, які використовуються як розхідники. Проте більш складні системи досить дороговартісні.

Ціновий діапазон НРК

В цілому, на ринку можна знайти НРК в дуже різному діапазоні цін. (Для уніфікації цін іноземна валюта наведена до гривневого еквівалента на дату X):

Примітка: ціни є орієнтовними та залежать від комплектації, курсу валют та року виробництва.

Централізовані канали закупівель

Такі суми, звісно ж, не під силу звичайному підрозділу. Тому наземні дрони найчастіше закуповуються централізовано або передаються через великі фонди та державні ініціативи:

• Brave1 Market: Маркетплейс, де підрозділи можуть обирати українські наземні дрони та іншу техніку, а волонтери або донори фінансувати її. У Brave1 діє система єБалів: військові отримують бали за виконання завдань, які потім можуть обміняти на дрони чи роботів.

• Державні закупівлі: Після затвердження стандартів НРК у 2024 році Міністерство оборони почало централізовано закуповувати наземні дрони. Закупівлі йдуть за рахунок державного бюджету або оборонного фонду.

• Великі благодійні фонди: United24, «Повернись живим», фонд Притули та інші регулярно закуповують наземні дрони централізовано через співпрацю з виробниками або за цільовими запитами від підрозділів.

Великі фонди та окремі виробники разом із технікою також забезпечують навчання для військових, що підвищує ефективність використання НРК та запобігає швидкій втраті техніки.

Підсумки

Наземні роботизовані комплекси (НРК) з’явилися в українській армії відносно нещодавно й поки не застосовуються масово, але вони вже довели свою ефективність у реальних умовах. Вони виконують життєво важливі функції – від евакуації поранених до проведення штурмових операцій без ризику для піхоти.

За державної підтримки та накопичення бойового досвіду, НРК можуть стати буденністю. Можливо, вже скоро більшість підрозділів матимуть свій невеликий загін автоматизованих евакуаторів, логістів та озброєних дронів, які допомагатимуть захисникам виконувати завдання й зберігати життя.