Як українські дрони вийшли у світ: Від гаражів до R&D

У 2014 році Україна вступила у війну без дронів. У 2025 стала країною, яка постачає розвідників, ударні безпілотники й рої дронів зі штучним інтелектом не тільки власній армії, а й партнерам.

Цей шлях не починався із заводів чи держзамовлень. Він починався в гаражах, на фронті й у головах кількох впертих інженерів. Тут ми розкажемо п’ять історій компаній, які пройшли цей шлях від фанерних дронів до міжнародних контрактів та встигли змінити правила гри у сучасній війні.

Коротко головне: Еволюція українського Miltech

• Старт: 2014 рік, волонтерські ініціативи в гаражах (Ukrspecsystems, Атлон Авіа).

• Головний каталізатор: Близькість до фронту та швидкий фідбек від військових, що забезпечило швидкість R&D.

• Ключовий продукт 2015-2022: Розвідувальні платформи (PD-1, «Фурія», ACS-3), які стали основою армійської розвідки.

• Міжнародна стратегія: Експорт через ліцензування (Ukrspecsystems, ARMADRONE) та будівництво заводів у ЄС (Skyeton, Атлон Авіа).

• Технологічні тренди: Перехід до ударних рішень (Punisher), далекобійних БПЛА та впровадження Штучного Інтелекту для керування роями дронів (Swarmer).

• Результат: Українські дрони зарекомендували себе як перевірені боєм високотехнологічні системи, що забезпечує їм вихід на світовий оборонний ринок.

Ukrspecsystems: Від дерев’яного дрона до бойових акул

У 2014 році, коли Росія анексувала Крим, західні та китайські дрони не відповідали військовим вимогам, а своїх просто не існувало. Інженер В’ячеслав Костюк із групою ентузіастів вирішив змінити це, заснувавши Ukrspecsystems. Це була волонтерська ініціатива: робота йшла в гаражі, на власні кошти.

Перші безпілотники були примітивними (перший — на 70% зроблений з дерева), але розробники швидко вчилися на помилках. У 2015 році команда представила PD‑1 (People’s Drone), фінансування якого забезпечили спонсори та волонтери. Того ж року Ukrspecsystems підписала перший контракт з Міністерством оборони, і до 2016 року PD‑1 офіційно прийняли на озброєння.

Еволюція PD-1 та народження Shark

Проте до 2022 року розширення виробництва гальмувалося бюрократичними правилами. Справжнім поштовхом став перший експортний контракт у 2018 році, який дозволив інвестувати в розробки.

Повномасштабне вторгнення 2022 року змусило компанію створити новий комплекс — легший, простіший, але ефективний. Так з’явився Shark, український дрон розвідник нового покоління. У листопаді 2022 року «Повернись живим» та OKKO зібрали кошти на 25 комплексів Shark.

Сьогодні Ukrspecsystems активно розвиває лінійку: з’явився Shark‑M (з більшим розмахом крил та захистом від РЕБ), а також Mini Shark для тактичної розвідки.

Вихід на міжнародний ринок

У 2025 році Ukrspecsystems запустила бренд UAS Components для постачання комплектуючих іншим українським виробникам. Крім того, компанія підписала контракт із польською ALS Systems, надавши їй ліцензії на виробництво Shark, Mini Shark і PD‑2. Це дозволило українським дронам вийти на європейський ринок попри обмеження на експорт зброї.

Атлон Авіа: Як «Фурія» вижила попри ціну

Поки Ukrspecsystems виборювала довіру держави, інша компанія — Атлон Авіа, заснована у 2014 році, обрала іншу стратегію: висока ціна та якість. Артем В’юнник одразу заявив, що їхні дрони коштуватимуть дорого ($20 000), на відміну від пропозицій аматорів.

Початкова стратегія: жодних продажів волонтерам, лише юридичним особам, що співпрацюють з армією. Це дозволило компанії одразу відокремити себе від десятків інших і почати будувати системний фундамент.

Фурія: Подолання бюрократії

Перші контракти з Міноборони були складними. Компанії довелося пройти повний цикл випробувань, вивчити військові ГОСТи та документацію, що перетворило її на системного виробника.

БПЛА «Фурія» стала однією з найбільш відомих моделей українських дронів-розвідників. Її розробка йшла у тісному діалозі з військовими: софт дописувався прямо на полігоні, щоб підлаштуватись до специфіки кожної бригади. Проте навіть коли «Фурія» стала ключовим розвідувальним дроном, компанії доводилось маневрувати між потребами фронту та чиновницькою логікою тилу.

Повномасштабне вторгнення та виклики масштабування

Компанія весь час реінвестувала зароблене, не залучаючи зовнішніх інвестицій, що дозволило зберегти повний контроль. Виручка Атлон Авіа постійно зростала: від 4,25 млн грн у 2016 році до 675,5 млн грн у 2024 році.

На сьогодні Атлон Авіа планує IPO та будівництво заводу в Польщі. З огляду на репутацію українських дронів, випробуваних на фронті, це логічне продовження розвитку компанії, потенціал капіталізації якої оцінюється у понад $1 млрд.

UA Dynamics: коли дрони створюють ті, хто розуміє потреби фронту

Історія UA Dynamics ілюструє інший шлях: від військової розвідки до українських ударних дронів. Команда почала формуватись на передовій у 2014–2015 роках. У 2016 році виникла ідея створити ударний безпілотник, здатний знищувати цілі у ворожому тилу без ризику для людей.

Так народився Punisher — багаторазовий український дрон літакового типу. До 2020 року компанія не планувала працювати з державним фінансуванням, щоб забезпечити гнучкість.

Punisher та REX: Виклики вторгнення

Спочатку фокус був на експорті, де дрон коштував близько $200 000. Повномасштабне вторгнення змінило стратегію: Punisher продавали українським підрозділам за собівартістю (близько $50 000). З 2023 року дрон був допущений до експлуатації Міноборони.